Гера (грец. Ήρα) — давньодорійське божество. В пізніших міфах — старша дочка Кроноса й Реї, вихована в домі Океана й Тетії, сестра і дружина Зевса, з яким вона, за самоським переказом, 300 років перебувала в таємному шлюбі, аж поки він відкрито не оголосив її своєю дружиною й царицею богів. Зевс шанує Геру, але не завжди і швидше заради того, щоб уникнути сварки, до якої вона дуже схильна.
Поеми Гомера
В «Іліаді» Гера часто виявляє впертість і ревнивість — риси характеру, які, мабуть, до «Іліади» перейшли з давніх пісен, що прославляли Геракла. Гера ненавидить і переслідує Геракла, як і всіх позашлюбних дітей, улюбленців та коханок Зевса. Коли Геракл повертався на кораблі до Трої, вона за допомогою Гіпноса приспала Зевса і мало не втопила героя, знявши бурю. Зевс за це прив'язав Геру золотими ланцюгами до ефіру, а для більшої муки причепив до ніг два важких ковадла. І тільки через кілька днів на прохання богів звільнив її. За Гесіодом, Гера — третя (після Метіди й Феміди) законна дружина Зевса. Перебравши функції інших богинь, вона стає охоронницею шлюбу й подружнього кохання (звідси ще одне її ім'я — Гамелія, грец. gamos — шлюб, весілля), покровителькою жінок, помічницею вагітних і породіль. Гера народила Зевсові Гебу, Гефеста, Ареса (за Гесіодом, також Ілітію). Гера дуже вразливе сприймала те, що казали про її вроду. Не терпіла ніяких порівнянь, тому що цариця неба повинна бути найпрекраснішою в світі. Міфи наділяють Геру заздрістю, жорстокістю, владністю, й підступністю. Улюбленими місцями її перебування були ахейські міста Аргос, Мікени, Спарта. У Троянській війні Гера допомагає ахейцям, образившись на троянців за те, що Паріс присудив яблуко Еріди Афродіті. Гера жорстоко переслідує своїх суперниць — коханок Зевса; Іо вона перетворила на корову, Каллісто — на ведмедицю, знищила Семелу, помстилась Алкмені і т. д. Гері були присвячені гранатове яблуко — символ подружньої любові, і зозуля — провісниця весни, пори кохання. Священними птахами богині були крук і павич. Присвячені Гері птахи й епітет Волоока свідчать про пережитки тотемізму в її культі.
Культ Гери
Храми богині були в Мікенах, Аргосі, Спарті, Коринфі, Самос, Платеях, Олімпії й інших містах. У прадавні часи уособленням богині був простий стовп або колода. Пізніше її зображували як поважну матрону величної вроди. Такою зобразив Геру Поліклет у колосальній статуї із золота й слонової кістки, що стояла в храмі богині в Аргосі; там через кожні 5 років на її честь улаштовувалися свята — гереї. У коротких сорочках, з розпущеним волоссям дівчата змагалися з бігу. Переможниця діставала нагороду — маслинову гілку й шматок печінки з жертовних тварин.
Римляни ототожнювали Геру з Юноною; Юнона мала храм біля Капітолію, де був головний центр її культу. Тут же містилася святиня Капітолійської Трійці: Юпітера, Юнони й Мінерви.
З античних скульптур Гері присвячені «Гера Фарнезе» та «Юнона Лудовізі»; на деяких рельєфах (Парфенон) Гера зображена поруч із Зевсом. У вазописі відтворено сцени з Іо, Парісом тощо. У європейському живописі мотиви міфів про Геру знаходимо в творах Рубенса, Пуссена, А. Карраччі. В музиці до образу Гери зверталися І. І. Фукс, Дж. Б. Бонончіні, С. Майр.
Поеми Гомера
В «Іліаді» Гера часто виявляє впертість і ревнивість — риси характеру, які, мабуть, до «Іліади» перейшли з давніх пісен, що прославляли Геракла. Гера ненавидить і переслідує Геракла, як і всіх позашлюбних дітей, улюбленців та коханок Зевса. Коли Геракл повертався на кораблі до Трої, вона за допомогою Гіпноса приспала Зевса і мало не втопила героя, знявши бурю. Зевс за це прив'язав Геру золотими ланцюгами до ефіру, а для більшої муки причепив до ніг два важких ковадла. І тільки через кілька днів на прохання богів звільнив її. За Гесіодом, Гера — третя (після Метіди й Феміди) законна дружина Зевса. Перебравши функції інших богинь, вона стає охоронницею шлюбу й подружнього кохання (звідси ще одне її ім'я — Гамелія, грец. gamos — шлюб, весілля), покровителькою жінок, помічницею вагітних і породіль. Гера народила Зевсові Гебу, Гефеста, Ареса (за Гесіодом, також Ілітію). Гера дуже вразливе сприймала те, що казали про її вроду. Не терпіла ніяких порівнянь, тому що цариця неба повинна бути найпрекраснішою в світі. Міфи наділяють Геру заздрістю, жорстокістю, владністю, й підступністю. Улюбленими місцями її перебування були ахейські міста Аргос, Мікени, Спарта. У Троянській війні Гера допомагає ахейцям, образившись на троянців за те, що Паріс присудив яблуко Еріди Афродіті. Гера жорстоко переслідує своїх суперниць — коханок Зевса; Іо вона перетворила на корову, Каллісто — на ведмедицю, знищила Семелу, помстилась Алкмені і т. д. Гері були присвячені гранатове яблуко — символ подружньої любові, і зозуля — провісниця весни, пори кохання. Священними птахами богині були крук і павич. Присвячені Гері птахи й епітет Волоока свідчать про пережитки тотемізму в її культі.
Культ Гери
Храми богині були в Мікенах, Аргосі, Спарті, Коринфі, Самос, Платеях, Олімпії й інших містах. У прадавні часи уособленням богині був простий стовп або колода. Пізніше її зображували як поважну матрону величної вроди. Такою зобразив Геру Поліклет у колосальній статуї із золота й слонової кістки, що стояла в храмі богині в Аргосі; там через кожні 5 років на її честь улаштовувалися свята — гереї. У коротких сорочках, з розпущеним волоссям дівчата змагалися з бігу. Переможниця діставала нагороду — маслинову гілку й шматок печінки з жертовних тварин.
Римляни ототожнювали Геру з Юноною; Юнона мала храм біля Капітолію, де був головний центр її культу. Тут же містилася святиня Капітолійської Трійці: Юпітера, Юнони й Мінерви.
З античних скульптур Гері присвячені «Гера Фарнезе» та «Юнона Лудовізі»; на деяких рельєфах (Парфенон) Гера зображена поруч із Зевсом. У вазописі відтворено сцени з Іо, Парісом тощо. У європейському живописі мотиви міфів про Геру знаходимо в творах Рубенса, Пуссена, А. Карраччі. В музиці до образу Гери зверталися І. І. Фукс, Дж. Б. Бонончіні, С. Майр.
Комментариев нет:
Отправить комментарий